Арутюнов Олександр Іванович

Арутюнов Олександр Іванович (03.01.1904–05.06.1975) – лікар-нейрохірург, доктор мед. наук (1944), професор (1945), академік АМН СРСР (1967), Герой Соціалістичної Праці (1974).

Народився 3 січня 1904 року в Єревані.

Закінчив медичний факультет Північно-Кавказького університету в Ростові-на-Дону (1929).

Під час боїв на Халхін-Голі (Монголія) і радянсько-фінської війни перебував на посаді керівника нейрохірургічної бригади. Під час Великої Вітчизняної війни займав посади армійського хірурга Південного фронту та головного хірурга Північно-Кавказького фронту (1941-1943), Південно-західного і 3-го Українського фронтів (1943-1944).

Захистив докторську дисертацію на тему: “Вогнепальні пошкодження магістральних судин і їх хірургічне лікування” (1944).

Завідувач кафедрою нейрохірургії Київського інституту удосконалення лікарів (1945-1964), одночасно завідувач нейрохірургічною клінікою та заступник директора з наукової роботи Київського психоневрологічного інституту (1945-1951), на базі якого було створено Київський науково-дослідний інститут нейрохірургії МОЗ УРСР, ініціатором заснування та директором якого він був з квітня 1951 р. до червня 1964 року.

Директор Інституту нейрохірургії АМН СРСР ім. акад. М.Н.Бурденка у Москві (1965-1975). Головний нейрохірург МОЗ УРСР (1947-1951) та МОЗ СРСР (1967-1975).

Заслужений діяч науки УРСР (1954), член-кореспондент (1960) та дійсний член (1967) АМН СРСР, Герой Соціалістичної Праці (1974), нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Бойового Червоного Прапора, Трудового Червоного Прапора, орденом Червоної Зірки, медалями.

Засновник української школи нейрохірургів. Науковий керівник 8 докторських і 48 кандидатських дисертацій. Автор 200 наукових праць, в тому числі 4 монографій.

Основні напрямки наукової діяльності: пухлини головного і спинного мозку, судинна патологія мозку, мозковий кровообіг, метаболізм мозку, хірургія болю, функціональна нейрохірургія.

Основні роботи: Вогнепальні пошкодження магістральних судин і їх хірургічне лікування (1949), Вузлові питання вчення про внутрішньочерепну гіпертензію та шляхи подальшого її вивчення (1955), Патофізіологічні основи клініки та лікування закритої черепно-мозкової травми (1957), Туберкуломи головного мозку (1959), Наш досвід хірургічного лікування пухлин гіпофізу та краніофангеом (1962), Пухлини головного та спинного мозку (1963), Дискусійні питання хірургічного лікування судинної патології головного мозку (1964), Про клініку та хірургічне лікування екстрапірамідних гіперкінезів стереотаксичними операціями (1965) та ін.

Похований у Москві на Новодівочому кладовищі.