Шуліка-Корочанський В’ячеслав Олександрович

Шуліка-Корочанський В’ячеслав Олександрович (17.10.1883—30.05.1952) – лікар-нейрохірург, кандидат мед. наук (1947)

Народився у м. Куп’янську на Харківщині, з роду українських козаків.

Закінчив з відзнакою Петербурзьку військово-медичну академію у 1908 році, успішно склав іспити на звання доктора медицини (1912) та польвого хірурга (1915). Завідувавав хірургічними відділеннями Хабаровського (1909-1911) та Гродненського (1912) військових госпіталів.

1913-1914 ординатор клініки проф. С.П.Федорова у Петербурзі.
1915-1917 брав участь у Першій світовій війні, лікуючи поранених на фронті й у тилових госпіталях.
Навесні 1918 року направлений у Київ, де очолив хірургічне відділення Київського клінічного гостпіталя, у 1919 році став його головним лікарем.
1921-1924 головний лікар Олександрівської (тоді Жовтневої) лікарні.
За сумісництвом у період 1918-1924 був старшим асистентом хірургічної клініки Київського медінституту (впродовж одного року був її завідувачем), читав самостійні курси з хірургії на факультеті.
1924-1937 завідувач хірургічним відділенням лікарні у Брянську.
1935 закінчив льотну школу ОАХ (“Осовавіахім”), одержавши звання пілота.
1937-1941 працював консультантом-хірургом у лікарнях Москви.
1941-1944 перебував в евакуації в Іжевську, звідки повернувся на постійну роботу до Києва.
1944-1952 доцент кафедри нейрохірургії Київського інституту вдосконалення лікарів, очолюваної проф. О.І.Арутюновим.

Основні наукові праці присвячені питанням травми хребта і спинного мозку, фантомних болей при ампутації кінцівок.

Захистив кандидатську дисертацію на тему: “Фантом і фантомні болі нижньої кінцівки ампутованого” (1947).

Похований у Києві на Лук’янівському кладовищі.