Чепкий Леонард Петрович

Чепкий Леонард Петрович (02.03.1925—13.09.2019) – лікар-анестезіолог, доктор медичних наук (1962), професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії НМУ імені О.О. Богомольця, провідний науковий співробітник Інституту нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМН України.

Народився у м. Гайсин Вінницької обл.

Закінчив Львівський медичний інститут (1950).

Кандидат мед. наук (1950), доктор мед. наук (1963), професор (1965).

Учасник Великої Вітчизняної війни (1943–1945). Нагороджений орденами “Червоної зірки”, “Вітчизняної війни” І ст., 5 медалями.

З 1950 р. по 1955 p. працював у Інституті нейрохірургії: клінічний ординатор (1950–1952), науковий співробітник (1953–1955). З 1955 p. по 1962 p. — асистент кафедри хірургії Дніпропетровського медичного інституту, де активно займається питаннями нейротравми. 1962–1974 р. – завідуючий відділом анестезіології Київського інституту туберкульозу і грудної хірургії. З 1974 по 1991 р. – завідувач кафедри анестезіології та реаніматології Київського медичного інституту. 1992-2017 – професор кафедри анестезіології та інтенсивної терапії Національного медичного університету імені О.О. Богомольця та провідний науковий співробітник Інституту нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМН України.

У 1954 р. захистив кандидатську дисертацію по нейрохірургії, у 1962 р. – вперше в Україні докторську дисертацію по анестезіології, професор (1964).

Став першим в Україні професором – анестезіологом (1964). Відмінник охорони здоров’я (1968), лауреат Державної премії Української РСР (1989), Заслужений діяч науки і техніки України (1996), лауреат Премії АМНУ (2005), нагороджений Почесною Грамотою Верховної Ради України (2005).

Автор 397 наукових робіт у тому числі 27 монографій серед них 4 підручника та 7 учбових посібника. З участю проф. Л.П.Чепкого вперше в СНД опубліковані монографії по лікувальній гіпотермії, трихлоретиленовому наркозу, амбулаторній анестезії, геріартрічній анестезіології та реаніматології, анестезії та інтенсивній післяопераційній терапії при ожирінні. Вперше в Україні опубліковано 2 монографії по проблемам медичної кібернетики, ускладненнях при операціях з штучним кровообігом, 2 підручника та 2 учбових посібника по анестезіології-реаніматології та інтенсивній терапії для медичних вузів та медичних коледжів, 2 учбових посібника по медицині катастроф, учбовий посібник по геріартрічній анестезіології та реаніматології швидкої медичної допомоги, довідник по анестезіології.

Підготував 59 дисертантів із них 8 докторів медичних наук, серед його учнів 2 член-кореспондента Академії Наук України, 14 професорів — завідуючих кафедрами та відділеннями анестезіології, хірургії, терапії, фармакології, біохімії, кардіохірургії. Він засновник наукової школи по кардіоанестезіології та нейроанестезіології.

Основні монографії: Лечебная гипотермия (1969), Интенсивная послеоперационная терапия (1984), Интенсивная терапия хирургических больных пожилого и среднего возраста (1987), Реаніматологія та інтенсивна терапія (1994), Анестезіологія, реаніматологія та інтенсивна терапія (2004).

Похований у Києві на Байковому кладовищі.