Лісяний Микола Іванович

Лісяний Микола Іванович (06.04.1946–13.05.2023) – лікар-імунолог, доктор медичних наук (1980), професор (1985), заслужений діяч науки і техніки України (1996), член-кореспондент НАМН України (2011).

Народився в селі Лосятин Васильківського р-ну Київської області.

Закінчив Київський медінститут (1968).

Аспірант і асистент Київського медінституту (1968–1973), ст. наук. співроб. Київського інституту удосконалення лікарів (1974–1981), співробітник Інституту нейрохірургії (1981-2023), керівник відділу нейроімунології (1982-2023).

У 1971 р. захистив кандидатську дисертацію «Вивчення механізму інтерференції при пасивно-активній імунізації проти сказу», у 1980 р. – докторську дисертацію «Формування імунних реакцій в умовах імунодефіциту, викликаного АЛС», де вперше експериментально розкрив механізми виникнення імуно-дефіцитного стану внаслідок активації регуляторних супресорних лімфоцитів, що вибірково пригнічують реакції клітинного й гуморального імунітету та став наймолодшим доктором медичних наук у колишньому СРСР.

Провідний вчений у галузі імунології, відомий як організатор нового напрямку імунології – нейроімунології.

Наукові напрямки роботи: нейроімунологія, імунологія черепно-мозкової травми, імунологія та імунотерапія злоякісних пухлин мозку, біологія стовбурових клітин, трансплантаційний імунітет.

Створив теорію місцевої імунної системи головного мозку, що полягає в наявності імуноподібних функцій в спеціалізованих гліальних і нейрональних клітинах; спільно з співробітниками відділу нейроімунології розробив та обґрунтував наукову теорію місцевої імунної системи головного мозку (1991), що здобула світове визнання; є автором концепції нейрогенного імунодефіциту і механізмів його формування (1998); є співавтором теорії пострадіаційної енцефалопатії в осіб, які постраждали від аварії на ЧАЕС.

За дослідження з вивчення впливу малих доз опромінення на нервову та імунну системи у 2016 р. нагороджений Грамотою ООН за вагомий внесок у вивченні наслідків ЧАЕС.

Під його керівництвом виконано 20 кандидатських та 3 докторські дисертації.

Автор понад 560 наукових робіт, 10 монографій, 16 винаходів.

Нагороджений Почесною грамотою Верховної ради України (2006), Почесною грамотою Кабінету міністрів України (2011), Почесною грамотою НАН України, багатьма грамотами МОЗ України та НАМН України,медаллю «Ветеран праці» (2007), Нагрудним Знаком «Винахідник СРСР» (1989).

Основні монографії: «Черепно-мозговая травма и иммунологическая реактивность организма» (1991); «Після-радіаційна енцефалопатія» (1993); Механізми імунонейропатологічних процесів при дії радіаційного опромінення (2001); «Иммунная система головного мозга» (1999); «Иммунология и иммунотерапия рассеянного склероза» (2003); «Нейрогенная дифференцировка стволовых клеток (2005), Иммунология и иммунотерапия злокачественных опухолей мозга (2011).

Похований на Байковому кладовищі (ділянка №52а).