Харченко Олександр Петрович

Харченко Олександр Петрович (10.11.1928 – 04.09.1998) – канд. мед. наук (1966), завідуючий лабораторією клінічної електрофізіології Інституту нейрохірургії (з 1954).

Народився 10 листопада 1928 у Харкові.

У 1947-1948 рр. навчався у Сталінському медінституті. 1949 р. переїхав др Києва та продовжив здобувати освіту у Київському медінституті, який закінчив у 1953 році.

З 1953 р. працював в Київському НДІ нейрохірургії: ординатор (1953–1962), молодший науковий співробітник (1961–1976), старший науковий співробітник (1976–1988).

В 1966 р. захистив кандидатську дисертацію.

Основні напрямки наукової діяльності: нейроонкологія, епілепсія, черепно-мозкова травма.

Автор 83 друкованих наукових праць, 4 винаходів, 19 раціоналізаторських пропозицій. Під його керівництвом виконана одна кандидатська дисертація.

Основні роботи: Про діагностичне значення електроенцефалографії при пухлинах півкуль великого мозку (1966), Характеристика вогнища епілептогенної активності (1974), Динаміка електрофізіологічних показників у віддалений період закритої черепно-мозкової травми (1989).

Похований у Києві на Байковому кладовищі (стара польська ділянка).