Тарасенко Петро Сергійович

Тарасенко Петро Сергійович (1895—?) – лікар-невропатолог, перший керівник (в.о. директора) Київського науково-дослідного нейрохірургічного інституту (1950-1951).

Народився у вересні 1895 року в селі Шаровка Богодухівського району Харківської області в сім’ї селян-бідняків.

1906 – 1915 працює прибиральником майстерень цукрового заводу поміщика Молдавського, землеорцем у рідному селі та ремонтником на залізниці.
1915 призваний в армію рядовим, 1917 – 1918 стає фельдшером військового лазарету, який дислокувався в м. Белебей, не маючи відповідної медичної освіти.
1918 – 1919 секретар воєнвідділу ревкому, 1919 – 1920 фельдшер по боротьбі з епідемією тифу.
1920 – 1923 фельдшер і завідувач воєнсанділоводством у підрозділах Червоної Армії.
1923 вступив до медичного технікуму в Уфі, який закінчив у 1925 році, після чого займав різні посади як інструктор й організатор медицини Башкирської АРСР.
1929 – 1932 студент 1-го Московського медінституту, закінчив повний курс медичних наук лікувально-профілактичного факультету (лікар-невропатолог).
1932 – 1933 старший інструктор НКЗ РСФСР (Москва).
1933 знову направлений в Башкирську АРСР, де працював завідувачем районної лікарні, а в період 1935 – 1940 директором і головним лікарем Юлчитовського санаторію.
З 18 січня по 20 квітня 1939 року пройшов курси удосконалення по нервовим хворобам Державного інституту вдосконалення лікарів ім. С.М. Кірова (Ленінград).
1940 – 1941 заступник наркому Охорони здоров’я Башкирської АРСР (Уфа).
1941 – 1945 майор медслужби П.Тарасенко працював в евакопунктах; був начальником евакогоспіталя 2819 і начальником Укркуруправління (м. Київ).
1945 – 1950 директор Київського психоневрологічного інституту.
03.07.1950 – 21.04.1951 в.о. директора Київського науково-дослідного нейрохірургічного інституту (нині Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України).