Говсеєв Микола Альбертович

Говсеєв Микола Альбертович (1894—16.12.1954) – лікар-невропатолог, кандидат мед. наук.

Народився у Катеринославі (нині Дніпро) у сім’ї відомого земського лікаря Альберта Якимовича Говсеєва.

Закінчив Катеринославську медичну академію у 1920 р.

Розпочав лікарську діяльність у 1920 р. ординатором клініки нервових хвороб Катеринославської медичної академії. Під керівництвом професора М.В.Миртовського у 1932 р. стає старшим ординатором, а 1938 р. – доцентом клініки. У цей період читає власний курс з невропатології, опановує методи патогістологічних досліджень нервової тканини. Володіє двома іноземними мовами.

1941 р. мобілізований до Червоної армії, служив військовим лікарем ІІ рангу в Евакгоспіталі № 3582, завідував фізіотерапевтичним відділенням.

1944 р. після повернення з фронту стає на чолі кафедри нервових хвороб Дніпропетровського медінституту, звідки згодом був переведений до Київського психоневрологічного інституту. Продовжив працювати після реорганізації останнього науковим співробітником Київського нейрохірургічного інституту.

Основні наукові праці стосуються питань: професійних ангіоневрозів, спотворення сенсорного сприйняття (дизестезії), ботулізму та деяких інших клінічних спостережень.

Проводив гідродинамічне дослідження спинномозкової рідини з метою встановлення блокади у спинномозковому каналі (разом з Я.Файнзільбером).

Описував випадки поранень лобних ділянок мозку з хибною симптоматикою гострого живота, що мало важливе практичне значення (разом з проф. М.В.Семеновим).

Похований у Києві на Лук’янівському кладовищі.