Сьогодні Україна завмирає у глибокій скорботі, згадуючи тих, хто присвятив себе порятунку інших. Білосніжний медичний одяг цього дня стає головним символом нашої пам’яті про фахівців, чиєю єдиною місією було збереження людського життя.

Їхнім полем бою були операційні, евакуаційні авто, стабілізаційні пункти та передова, а інструментами — турнікети, бинти й крапельниці. Не тримаючи в руках зброї, вони вели найсвятішу та найважчу битву — битву за кожне серцебиття. Лікарі, медсестри, парамедики та водії-санітари йшли туди, де найважче, щоб відвоювати людину у смерті, часто працюючи на межі людських можливостей і до останнього залишаючись поруч із пацієнтами.

Ціна порятунку в цих умовах є надзвичайно страшною. Втрата кожного медика — це не лише невимовний біль для родин і медичних колективів, це ще й десятки та сотні життів, які вже ніколи не будуть врятовані ними в майбутньому.

О 14:00 у медичних закладах по всій країні оголошується загальнонаціональна хвилина мовчання. Ми схиляємо голови та згадуємо колег, які до останнього подиху залишалися вірними своїй клятві та своєму покликанню. Їхня відданість справі — це світло, яке продовжує жити в кожному врятованому ними пацієнті.

Доземний уклін за кожну надію та кожен вирваний у смерті шанс на життя. Вічна шана та безмежна слава полеглим медикам.