18.11.2020. Фахівці Інституту нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України взяли участь у створенні Українського національного консенсусу з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією

Український національний консенсус з лікування пацієнтів із цервікальною дистонією

Я. Є. Саноцький (1), Т. М. Слободін (2), Л. В. Федоришин (3), В. В. Білошицький (4), І. Р. Гаврилів (5), А. В. Гребенюк (6), І. Б.Третяк (4), С. В. Фєдосєєв (7)

(1) Львівська обласна клінічна лікарня, ГО «Українське Товариство Рухових Розладів».
(2) Національна медична академія післядипломної освіти імені П.Л. Шупика.
(3) Львівський обласний Центр екстрапірамідних порушень нервової системи.
(4) ДУ «Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова НАМН України».
(5) Інсультний центр МЦ «Універсальна клініка» Оберіг»».
(6) Харківська медична академія післядипломної освіти.
(7) ДУ «Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМНУ»

Цервікальна дистонія (ЦД) — це руховий розлад, який пов’язаний із сенсомоторною дисфункцією та характеризується неадекватно зміненим тонусом шийних м’язів, що призводить до патологічної постави голови, часто супро­воджується підняттям плеча і може спричиняти мимо­вільні рухи шиєю та головою [2, 5]. Клінічний спектр ЦД надзвичайно широкий: ­практично не зустрічається двох однакових випадків. Це пояснюється великою кількістю можливих комбінацій дистонії у декількох із 54 м’язів, які відповідають за рухи шиєю та головою [4, 5].

Історія вивчення
Згадки про хворих із порушенням постави голови та болями в шиї зустрічаються в античних медичних текстах, у трактатах середньовічних лікарів, творах ­письменників епохи Ренесансу. Так, перше використання терміна torticollis знайдено в славетному творі Франсуа Рабле «Ґарґантюа та Пантаґрюель». Експерти ідентифікували зображення ЦД в численних творах не тільки європейського мистецтва, але й у артефактах матеріальної культу­ри доколумбової Америки [35]. Отже, цей руховий ­розлад не є феноменом Нового часу, а притаманний людству від початку його історії.
Тривалий час ЦД вважалась психогенним захворю­ван­ням. Ж. М. Шарко і його учень Е. Бріссо вважали ЦД рухо­вим неврозом. Описаний Г. Мейджем та Л. ­Файнделем кори­гувальний жест також розцінювали як ­сильний аргумент на користь психологічного поход­жен­ня ЦД. Із часів З. Фройда бере початок психоаналітична ­традиція інтерпретації ЦД, що розглядає симптоми дистонії як симво­лічно трансформовані несвідомі конфлікти, ­породжені психологічною травмою в дитинстві. Тільки в 50-ті роки XX ст. ситуація почала ­змінюватись. Праці К. Вільсона, а згодом і Д. Марсдена, лягли в ­основу сучасного погляду на ЦД як органічне захворювання нервової системи [47].

Епідеміологія
Поширеність ЦД становить 5,7-8,9 випадків на 100 тис. населення. ЦД зустрічається дещо частіше у жінок, ніж у чоловіків, у пропорції 1,2 : 1 (6,48 : 100 000 і 4,98 : 100 000, відпо­відно).
ЦД може розвиватись у будь-якому віці, проте пік захво­рюваності припадає на п’яте десятиліття життя [61].

Класифікація
ЦД належить до категорії фокальних дистоній.
На сьогодні існує дві клінічні класифікації ЦД [4, 2]. Згідно з першою ЦД поділяють на чотири типи ­залеж­но від положення голови:
1) torticollis — поворот голови вправо або вліво в горизонтальній площині;
2) laterocollis — голова схилена в напрямку правого або лівого плеча;
3) anterocollis — голова опущена вперед із зігнутою шиєю;
4) retrocollis — голова закинена назад із пере­роз­гинанням шиї.
2011 року було запропоновано нову класифікацію ЦД (COL-CAP Concept) [2, 4]. В її основі лежать два кри­те­рії — положення голови та шиї (torti-, latero-, antero-, retro-) та група задіяних м’язів. Оскільки в ­патологічному процесі можуть брати участь різні групи м’язів, розрізня­ють шийний та краніальний типи ЦД (-collis та -caput, відповідно).
Отже, згідно із цією класифікацією ЦД розглядається як родове поняття, яке поєднує в собі як ЦД у вузькому сенсі (дистонічними є м’язи, що кріпляться до шийних хребців С3–С7), так і краніальну дистонію (­дистонічними є м’язи, що кріпляться до черепа чи хребця С1).

…

Читати статтю:
https://neuronews.com.ua/ua/archive/2020/8%28119%29/pages-18-30/ukrayinskiy-nacionalniy-konsensus-z-likuvannya-paciientiv-iz-cervikalnoyu-distoniieyu#gsc.tab=0